Використання інноваційних технологій на уроках мови та літератури в умовах особистісно орієнтованого навчання

«Багато таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж  них  - мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби розуміємо його. Проте все, що закладено в нього упродовж віків нерідко не можемо повною мірою видобути. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб заховане у слові постало перед нами у всій красі, глибині, неповторності». Тому завдання вчителя-мовника полягає не лише  у тому, щоб навчити, а й показати красу і неповторність мови, досліджувати її у всіх проявах. А для цього потрібно використовувати ефективні методи роботи, будувати урок так, щоб учні не лише споглядали,а й були активними учасниками творчого процесу, який допоможе пізнати і зрозуміти матеріал.

Тому у своїй роботі особливу увагу звертаю на особистість учня.  Адже головною метою навчання є формування національно-мовної особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвиненим мовленням,  мисленням, інтелектом, емоційно-естетичним сприйняттям мови, мовленнєвою пам’яттю. Звідси випливає, що підходи до вивчення рідної мови та літератури і засоби навчання мають обиратися таким чином, щоб стимулювати учнів до виконання активної творчої мовленнєвої,розумової, інтелектуальної, емоційної, естетичної, моральної діяльності.

За особистісно орієнтованого навчання обох учасників навчально-виховного процесу об’єднує пізнавальний інтерес. Учитель і учень прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для побудови свого „Я”, своєї особистості. Отже, головне завдання вчителя полягає в тому, щоб прикласти свою індивідуальність на мову педагогічного спілкування, в основі якого рівноправні суб’єкт – суб’єктні стосунки з учнем. Саме за таких  умов діти відчувають себе співтворцями, коли разом з учителем, з його допомогою шукають істину.

Тому в умовах особистісно орієнтованого навчання доцільно використовувати інтерактивні технології, які відкривають шлях до формування творчої особистості.

Інтерактивне навчання  - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає  в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання (групове, колективне, навчання у співпраці), де вчитель і учні є рівноцінними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час такого навчання діти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обдумані рішення. На уроках використовую спочатку нескладні  інтерактивні технології: робота в парах, малих групах, «мікрофон», «мозковий штурм». Застосування таких методів допомагає досягти доброзичливої атмосфери в класі, яка сприяє порозумінню, співпраці, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання планую свою роботу так:

-         даю завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійно завдання;

-         підготувати повідомлення з додаткової літератури відповідно до груп;

-         підбираю до уроку такі вправи, які стануть ключем для розкриття теми;

-         проводжу обговорення очікуваних результатів та шляхів їх досягнення;

-         під час практичної роботи даю учням час подумати над завданням для усвідомленого виконання його.

За період своєї педагогічної діяльності я переконалася, що вагомі результати дає технологія колективно-групового навчання. Працюючи в групах, учні роблять перший крок до толерантного спілкування, виховується повага до особистості, уміння цінувати думки, бо в умовах групової роботи думки кожного вислуховуються і беруться до уваги, що позитивно впливає на міжособистісні стосунки у класному колективі. Крім того, вказана форма роботи сприяє розвитку вмінь говорити коротко, але по суті. Тому на уроках використовую такі форми роботи, як: «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Навчаючи - вчусь».

Наприклад, при вивченні теми «Форми дієслова» у 7 класі доцільно використовувати технологію «Навчаючи - вчусь», коли одночасно 5 груп знайомляться з окремою формою, а потім діляться своєю інформацією з іншими групами. Це дає можливість учням відчути себе у ролі вчителя та підвищує інтерес до навчання.

Індивідуальні завдання, які пропоную групам, активізують пошукову діяльність учнів, дають змогу ставити перед собою нові дослідницькі завдання, розвивають увагу, спостереження, критичне мислення, творчі здібності. Подобається їм бути на уроці і «критиками», і «поетами», і «літературознавцями», і «дослідниками».

Знання цінні лише тоді, коли вони використовуються, а застосовуються  знання тоді, коли усвідомлені та можуть бути реалізовані на практиці. Тому використовую на уроках рідної мовирольові ігри. Наприклад, при вивченні відмін іменника учні виготовляють сигнальні картки «Світлофор і пішохід», за допомогою яких вказують, до якої відміни належить той чи інший іменник.Вправа «Асоціативний кущ» допомагає дітям розвивати уяву і сприяє підведенню до теми. Наприклад, при написанні твору-опису зовнішності людини доцільно відтворити кущ асоціацій до рис обличчя, постави людини. Полюбляють діти створювати і «Діаграму Вена». Наприклад, при вивченні теми дієприкметник знаходять спільне і відмінне у прикметника і дієприкметника. Це сприяє кращому розумінню теми і вмінню відрізняти ці дві частини мови.

На уроках літератури використовую імітаційні ігри, які розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють практичному застосуванню вміння розв’язувати проблеми. Учні 5-7 класів полюбляють відтворити певний епізод з твору за допомогою міміки та жестів, що дає можливість дітям перевтілитись і прожити ситуацію у ролі. Для учнів 10-11 класів пропоную більш складнішу форму: дискусія або «Спрощене судове слухання», де старшокласники можуть висловити свої думки з приводу того чи іншого літературного героя, засудити або схвалити його позицію, винести вирок. Це дає можливість заглибитись у суть проблеми, навчитися міркувати і доводити власну думку.

Наступною умовою особистісно орієнтовного спілкування є – досягнення взаєморозуміння з учнем, вміння поважати думку кожного, якщо навіть вона хибна, вчити вільно висловлювати свою думку, погоджуватися чи не погоджуватися із судженням інших. Роль учителя в цьому вміло спрямовувати дитячу думку у відповідне русло, використовуючи при цьому текст підручника. Для цього доцільно проводити систему випереджувальних завдань та запитань, на які учні шукають відповіді під час виконання домашнього читання. Якщо просто сказати учням, щоб вони прочитали певний художній твір, для педагога означає нічого не сказати, бо в такому разі вчитель залишає себе поза процесом навчання. Адже учень через брак читацького досвіду може не звернути увагу на художню деталь, необхідну для розуміння твору, не збагнути підтексту і інше. А випереджувальні завдання допомагають їм усвідомити те, про що йдеться в художньому творі, бачити в ньому роль ключових фраз, окремих епізодів. І тоді художній світ письменника наближається до юного читача, він обживає його, збагачується його моральними цінностями. Така домашня робота забезпечує усвідомлене сприйняття прочитаного.

Наприклад, у 10 класі при ознайомленні з комедією «Хазяїн» Карпенка-Карого пропоную звернути увагу на такі питання:

1. Якою людиною був Пузир:
- щодо розумових здібностей;
- щодо ділових якостей;
- щодо працездатності?
2. Чи реалізував герой позитивні задатки своєї особистості і як саме?
3. Розкрити символічний зміст ситуації, коли при критичному стані здоров’я найбільше підійшли для господаря носилки з-під гною?

Оперативно повторити вивчений раніше матеріал, створити дискусійну, проблемну ситуацію, прокласти місток до нового матеріалу допомагають експрес-завдання. Виконання таких завдань потребує від учнів зосередженості . Це може бути і «Літературний або мовний диктант» або «заповніть таблицю», «продовжити речення», «скласти схему».

У практиці викладання літератури використовуютакий різновид навчання як літературний паспорт або ж паспорт твору. Він дає можливість перевірити знання тексту, осмислення характерів героїв, розвивати творче мислення, уявлення учнів, уміння узагальнювати та систематизувати вивчене. Наприклад, заповнити літературний паспорт панночки-інститутки із твору «Інститутка» Марка Вовчка:

1. Ім’я (немає).
2. Соціальний стан (вихованка привілейованого жіночого закладу).
3. Освіта (закінчила інститут).
4. Чого навчилася (музики, танцям, має поверхневі знання з інших наук).
5. Домінуюча риса характеру (жорстокість).
6. Ставлення до кріпаків (ненавидить їх, знущається).
7. Мета життя панночки (вийти заміж, щоб розбагатіти).
8. Почуття до полкового лікаря (не здатна на глибокі і щирі почуття).
9. Мова панночки (груба, лайлива).
10. Коротка характеристика панночки заміжньої (деспотична «освічена» поміщиця на хуторі свого чоловіка).

Досить часто на уроках рідної мови ми використовуємо опорні схеми для кращого та усвідомленого розуміння теми.  А чи не доцільно їх використовувати на уроках літератури? Практика підказує, що створення опорних схем є ефективним методом для розуміння суті художнього твору. Адже вони вчать зіставляти, аналізувати, узагальнювати літературні явища і факти. Вони потрібні учням для більш системного запам’ятовування інформації, для розшифровки складових композиції, для розгляду основних проблем, для порівняльної характеристики героїв.

При складанні опорних схем слід керуватися такими принципами:

-         структура;

-         акцент на смислові елементи, символи;

-         лаконізм;

-         чіткість, ясність.

Таку роботу я почала з учнями старших класів і можу стверджувати про її ефективність і доцільність.

Орієнтуючись на інтереси дитини, постійно досліджуючи її розвиток, спираючись на окремі задатки окремо взятого учня ми починаємо розвивати творчу активність учня.

І хоча на будь-кого з нас може вплинути звичайне слово, проте найбільше вражає оточуючих поетичне слово. Адже воно характеризується ритмом, образністю, ерудованістю, чіткістю думки.

Залучення дітей до творчої, а не лише «сприймальної» художньої діяльності дає велику користь їхньому загальному розвиткові. Згадаймо, ще Лев Толстой зауважував, що коли учень у школі не навчиться нічого творити, то й у житті він лише наслідуватиме й копіюватиме. Оскільки мені самій подобається поезія, то і дітей навчаю відчувати поетичне слово, розвиваю їх поетичну фантазію. Сприяє цьому й літературно-поетична студія «Надія», якою я керую. Звичайно, важко знайти одразу талановитих дітей, але ж геніями не народжуються – ними стають. Тому до студії входять ті діти, які прагнуть осмислити поетичне слово, створити власну поезію. Найактивнішими гуртківцями є учні 5 – 7 класів, які прагнуть знайти себе, реалізувати можливості, але й є учні старших класів, для яких поезія – це вираження свого світовідчуття, образного мислення.

Діяльність літературно-поетичної студії «Надія» спрямована на вирішення таких завдань:

-          оволодіння початковими знаннями з основ літературної творчості;

-         набуття вмінь та навичок віршування, створення нарисів, есе;

-          формування інтелектуальних вмінь;

-          розвиток образного мислення школярів;

-          виховання цілеспрямованого, наполегливого прагнення до творчості;

-         формування культури творчої праці.

Будую роботу від простого до складнішого. Початкуючий поет на початку знайомиться з пам’яткою «Що повинно бути в класичному вірші?»

Пам’ятка «Що повинно бути в класичному вірші?»

·        образна оригінальність(незвичайне бачення світу);

·        ритм;

·        рима(співзвучне закінчення слів) не завжди обов’язково.

Навчаємось не лише теоретично, а й граючись. Використовую ігри: «Гра в риму»(ледача – вдача, хатинка - картинка), «Буриме»(пропонуються слова кожної строфи, які римуються, а діти повинні написати вірш). Наприклад, світло – співи, розквітло – бурхливий. Створюємо акровірші.

Під час заняття в студії керую «з-за лаштунків», тобто організовую роботу так, щоб учні почувалися невимушено, активно висловлювалися, самі досліджували теоретичні проблеми, фантазували. Бо саме фантазія, образність, зацікавленість сприяють створенню поезій. По можливості виготовляємо збірочки поезій такі, як: «Космічні фантазії», «Мелодії рідного краю», «Натхнення».

Крім того, на студії учні активно вчаться писати наукові роботи в рамках МАН. Так, у 2013-2014 н.р. учениці 10-А класу Козлова Юлія працювала над науковою  роботою  у секції «Літературна творчість», де представила власну збірку поезій «У безсонні ночі...», а  Феленюк Олена  у секції «Мистецтвознавство» представила роботу «Відроджене мистецтво аматорського хору Черняхівської гімназії». Цього року учениця 11-А класу працює над написанням прозових творів,зокрема новел, які прагне представити під час засідання Малої академії наук.

Отже, сучасне викладання української мови та літератури вимагає від мене як учителя-словесника пошуків, постійного оновлення і творчого використання в практичній роботі різних методичних прийомів навчання, що сприятиме можливості побачити зворотній зв'язок від дітей, вміння ними застосовувати знання в різних життєвих ситуаціях.